Фарук Хаджич
ORCID iD: orcid.org/0000-0003-1158-7858
faruk.hadzic01@gmail.com
UDC 343.42
DOI 10.31733/2078-3566-2020-5-172-181
Ключові слова: релігійне насильство, культурне насильство, геноцид, єзиди, ІДІЛ, тероризм, релігія, курди
Анотація. Автор аналізує релігійне та культурне насильство, зосереджуючи увагу на Геноциді проти єзидів у ширших курдських соціально-політичних в межах. Геноцидний намір ІДІЛ проти єзидів включає примусове переселення та практикує відносини, що стосуються елітарності, зґвалтування та сексуального насильства. Це частина руйнування групи з точки зору руйнування духу і самого життя (членів) групи. Однак слід зазначити, що такі погляди не означають аргумент для визнання культурного геноциду, а спробу пояснити значення фізичного та біологічного знищення. Насильство, вчинене «в імʼя релігії», належить до темної сторони релігії. Насильство (здебільшого) походить не від моральних вчень релігій, а від збоченого розуміння релігії. Вбивство членів релігійної групи є формою фізичного геноциду, а загроза вбивства для заборони релігії була способом вчинення культурного, тобто релігійного геноциду. Сексуальне насильство відрізняється від усіх інших видів зброї. Світова спільнота повинна бути обʼєднаною для захисту жінок та дітей під час війни. Релігія використовується як привід для насильства, коли боротьба полягає у захисті сутності, коли неможливо програти боротьбу і коли цю боротьбу неможливо перемогти. Релігійна підтримка насильства спричиняє терористичну політику безкомпромісною. Парадоксально, але як тероризм породжує страх перед насильством, так і страх перед тероризмом породжує насилля.