Яків ТАРАРОЄВ, Марія ФІДРОВСЬКА
ТАРАРОЄВ Я., ФІДРОВСЬКА М. (2023), ПРОБЛЕМА ПЕРШООСНОВИ ДУШІ. ДО ПИТАННЯ РОЗУМУ, ЧУТТЄВОГО ТА РАЦІОНАЛЬНОГО: НАУКОВІ АРГУМЕНТИ.
PHILOSOPHY, ECONOMICS AND LAW REVIEW. Volume 3, no. 2, 6-13
DOI: 10.31733/2786-491X-2023-2-6-13
Анотація. У даній статті ми спробуємо довести положення про те, що почуття є однією з головних першооснов духовної природи людини, в тому числі ми спробуємо це довести, грунтуючись не тільки на філософії, а і на деяких даних медичних наук, наприклад, клінічної психології та психофізіології. У цій статті ми будемо стверджувати положення про те, що почуття, як й інтелект, є також фундаментальною природою живої душі, а крім того, спробуємо знайти факти в психології та психофізіології, які б аргументували це положення.
Справа в тому, що у філософії і, як наслідок, в науці, а слідом і в свідомості людства міцно утвердилася і надалі панувала парадигма людини як homo sapiens, тобто людини розумної, людини раціональної, а міркування, мислення розглядалося як головна умова, гловний предикат людини, фундаментальна риса і вихідне положення для будь-якого дослідження людини. Ми маємо таку ситуацію через раціоналізм всієї європейської філософії, про що мимохідь писав Ніцше в «Народженні трагедії з духу музики», де говорив, що ще на зорі свого існування греки, а за ними і все європейське суспільство обрали з двох протилежних векторів подальшого розвитку саме аполлонівський вектор – ясний, розумний, але і раціональний. На думку Ніцше – це був епічний момент в історії цивілізації Європи. Якби греки тоді обрали протилежний вектор – діонісійське начало, як його називає Ніцше, то наша історія, історія Європи була б зовсім іншою, у нас була б зовсім інша культура, цінності тощо. Діонісійський вектор – це був початок темряви, бенкетів, оргій тощо.
Власне, обраний ясний і світлий початок є продуктивним, але тут вже є невеличка проблема, яка була обґрунтована в ході історії. Йдеться про сліпе відсікання всього іншого, звинувачення в тому, що воно заважає розуму мислити. Виглядає так, ніби аполонівське начало настільки звикло боротися з будь-якими нападами діонісійського начала, що все, що відрізнялося б від розуму, тобто від основ аполонівського, воно відсікало. Але навіть на раціональній підставі ми повинні були зрозуміти, що хоча розум відрізняється від почуттів, самі почуття не є чимось таким, що може зашкодити, вони не є нестримними, темним і загрозливими. Почуття є такою ж частиною людини, як і її розум.
Ключові слова: емоції, любов, парадигма, душа, приємне, неприємне.
References
- Descartes, René. (1986). Discourse on Method. New York : London : Macmillan ; Collier Macmillan.
- Fidrovska, M. (2019). The concept of love and its fundamental meaning. Proceedings of the 1st international symposium “Intellectual economics, management and education”. September 20, 2019, pp. 227-229. Vilnius-Ljubljana, Publishing house Faber Ltd, Bulgaria.
- Goleman, Daniel. (2007). Emotional Intelligence. 10th ed., Bantam Books.
- King James Bible. (2008). Oxford University Press.
- Konstan, D. Epicurus. Stanford Encyclopedia of Philosophy. URL : https://plato.stanford.edu.
- Laertius, Diogenes. (1999). Lives of eminent philosophers. URL : https://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0258.
- Lampert, Rachel, Burg, Matthew, Brandt, Cynthia; Dziura, James; Liu, Haibei; Donovan,Theresa; Soufer, Robert & Jamner, Larry. Impact Of Emotions On Triggering Of Atrial Fibrillation URL : https://ahajournals.org/doi/10.1161/circ.118.suppl_18.S_640-a.
- Nietzsche, Friedrich Wilhelm. (1995). The Birth of Tragedy. New York : Dover Publications.
- Plato. (1993). The Symposium; and, The Phaedrus : Plato’s Erotic Dialogues. Albany : State University of New York Press.
- Ware, K. M. (2009). I love, therefore I am. URL : https://incommunion.org/2009/06/23/i-love therefore-i-am/.